Сухі і теплі підвали

Колись підвал будинку не призначався під житло. Волога ґрунту, прилеглого до фундаменту, надходила через його стіни і розсіювалася у підвалі, не доходячи до стін будинку (рис. 1). Тому температурно-вологісні режими підвалів і житлових приміщень докорінно відрізнялися.

 

 

 

Але останні 50 років у світі спостерігається тенденція до пристосування горищ і підвалів під житлові потреби мешканців. Це стосується як новобудов, так і наявних будинків. Реалізація сучасного новозбудованого будинку (рис. 2) налічує утеплення зовнішніх стін фундаменту, облаштування зливної і дренажної систем, ущільнення тріщин і технологічних отворів, гідроізоляцію плит і стін тощо.

 

Наявна практика будівництва полягає у дотриманні таких вимог:

  1. Матеріали з дерева не повинні контактувати з ґрунтом.
  2. Дощівка має бути відведена від будинку.
  3. Ґрунт від периметру будинку має бути нахиленим (5 см/м.п.). Облаштувати

дренаж, щоби відвести воду від будинку.

  1. Встановити повітроущільнювальну прокладку.
  2. Облаштувати під стіною будинку захисну мембрану (плівку ЕПДМ чи піноскло) для переривання капілярного руху вологи від фундаменту.
  3. Гідроізолювати всю поверхню фундаментних стін й основи у ґрунті для перекривання капілярного руху вологи, встановити теплоізоляцію.
  4. При фундаментних стінах встановити засипку з гравію для відведення вологи до дренажної труби. Засипка і дренажна труба з просічками мають  бути захищені від замулювання геотекстилем.
  5. Дренажна 4-дюймова труба має бути встановлена у засипці біля основи фундаменту.
  6. Під фундаментною плитою на шар гравію товщиною не менше10 смвстановити гідро- і парозатримувальну плівку товщиною 0,15–0,25 мм.

 

У старих будинках можна утеплити підвал зсередини, без відкопування фундаментної плити зовні (якщо якість фундаментних стін задовільна, тобто немає протікань). У цьому разі вибір технології і матеріалу для утеплення є надзвичайно важливими.

Спробуємо проілюструвати  це на кількох прикладах.

На рис. 3 показано недопустиму реалізацію системи утеплення стін підвалу скловатою. Рулонна або плитова скловата вставлена у дерев’яну раму,  прибиту до стіни, і з боку підвалу  накрита пароізоляційною плівкою. Поверх плівки монтують гіпсокартонні плити. Які процеси відбуваються у такій тришаровій структурі? Насправді утворилася своєрідна пастка, у яку волога надходить як зсередини, так зовні.  Тобто ізоляція намокає і не висихає, бо волога затримується на пароізоляційній плівці. Як наслідок, на стіні, рамі та у скловолокні розвиваються гнилісні процеси, що призводить до руйнування стін і погіршення здоров’я мешканців. Мокра теплоізоляція не працює, бо добре проводить тепло.

Поліпшеним варіантом є застосування напилюваної ізоляції з відкритими комірками типу «Icynene», яка виштовхує воду і має стабільний опір теплопередачі. Але верхня частина фундаментної стіни (рис. 1) не захищена ґрунтом. Це означає, що взимку у цій частині різниця температур зовні і зсередини зростає. При цьому потоки тепла і вологи рухаються зовні. При невеликій вологопроникності  ізоляції волога конденсується на поверхні ізоляції, а при її збільшенні – на стінах фундаменту. Так чи інакше, ці процеси змокріння є негативними і неприпустимими.

 

Реально прийнятним варіантом є застосування ізоляційного матеріалу з закритими комірками. Але напилюваний поліуретан дорогий, а сам підготовчий процес перед напиленням доволі трудомісткий. Тому практичні американці радять добре вирівняти стіни і використати значно дешевший екструдований полістирен. Отже, на практиці одним із варіантів реалізації системи ізоляції стін підвалу є така структура (рис.4):

  • Екструдований полістирен
  • Дерев’яна рама з ековатою
  • Гіпсокартон

 

Як бачимо, після екструдованого полістирену напилюють додатковий шар ековати. З її використанням регулюється рівень вологи приміщення, оскільки ековата акумулює надлишки вологи і, за потреби, віддає їх пересушеному повітрю.

Товщину ізоляції визначають згідно з кліматичними умовами конкретної місцевості.  Як відомо, на території України є чотири кліматичні зони. Кожна зона визначається своїми значеннями градусо – діб, пропорційних до тепловтрат будинку в опалювальний період. Згідно з державними будівельними нормами  (ДБН В.2.6.-31:2006)  кліматичні зони від І до ІV мають таку кількість градусо – діб:

 

Кількість градусо – діб опалювального періоду

 

І зона          більше 3501 градусо – діб

ІІ зона   від 3001 до 3500 градусо – діб

ІІІ зона   від 2501 до 3000 градусо – діб

ІV зона          менше 2500 градусо – діб

 

 

 

 

 

 

 

Оскільки в Україні методики прив’язки товщини ізоляції до градусо – діб поки що не має або вона ще невідома більшості проектантів, доцільно скористатися досвідом фахівців США (табл.1).

 

Кліматична зона України

Градусо – доби

(за Фаренгейтом)

Градусо – доби

(за Цельсієм)

Rus

Rsi

1

0–1500

0–833

2

1501–4500

834–2500

5–9

0,88–1,58

3

4501–8500

2501–4722

9–10

1,58–1,76

4

8501–9000

4723–5000

11–19

1,94–3,35

5

>9000

>5000

19

3,35

Як бачимо, для I–III кліматичних зон України значення Rsi є у межах 1,58–1,76, а для кліматичної зони IV – у межах 0,88–1,58 м²К/Вт.

Звичайно, ці дані порівняно лише приблизно, оскільки невідомо, при яких початкових умовах визначаються градусо – доби в Україні згідно з ДБН.

Як зазначають американські фахівці, плит екструдованого полістирену товщиною5 смбільш, ніж достатньо для ізоляції підвалів у холодних кліматичних зонах США. Оскільки ековата, яка регулює вологість підвалу, теж є ізолятором, то комбінацією цих двох матеріалів можна досягнути бажаного результату.

Як відомо, підлоги старих підвалів здебільшого неізольовані. Вони поглинають велику кількість тепла. На них конденсується волога повітря підвалу, якщо температура підлоги опускається нижче 13˚С. Отже, їх необхідно обов’язково утеплювати. Якщо ж ці підлоги пропускають воду, то слід вжити додаткових заходів щодо водовідведення.

На рис. 5  зображено загальну схему утеплення підвалу разом із підлогами. Якщо фундаментна плита водощільна, то немає необхідності в облаштуванні внутрішнього дренажу вздовж стін підвалу. На фундаментну плиту укладають екструдований полістирен товщиною не менше2,5 см. Краї плитового полістирену ущільнюють адгезивною водощільною стрічкою. Далі до підлоги прибивають фанерну плиту товщиною не менше10 мм. На  неї з перекриттям стиків приклеюють другу фанерну плиту. На цьому робота з утеплення підвалу закінчується. Слід зазначити, що оскільки плити з ектрудованого полістирену є потужними сповільнювачами руху вологи, то застосування гідроізоляційної поліетиленової плівки є зайвим.

Вищеописані принципи і технології утеплення підвалів зсередини були розроблені будівельно науковою корпорацією США (www.building_science.com). Вони отримали загальне визнання в США. Дуже стисло їх можна сформулювати так:

  1. Будівельні матеріали, на які діє волога (папір, дерево, скловата), не повинні мати прямого контакту із кам’яними чи бетонними поверхнями, які не так швидко руйнуються від вологи.
  2. Стійкі до вологи матеріали, які не вбирають води, можуть контактувати з вологими поверхнями. Вони не руйнуються від води, погано пропускають вологу і не зволожують папір, дерево, скловату, з якими вони контактують.
  3. Стійке до вологи утеплення потрібно встановлювати на повітронепроникні поверхні стін і підлог. При цьому підвищується температура на ізольованих стінах і підлогах, що зменшує ризики конденсації вологи на цих поверхнях.

 

Рис. 1. Вологісні процеси в неізольованому підвалі

Рис. 2. Утеплений гідроізольований фундамент сучасного будинку

Рис. 3. Неприпустима реалізація утеплення стін підвалу зсередини

Рис. 4. Стандартна реалізація утеплення стін підвалу зсередини

Рис. 5. Загальна схема утеплення стін і підлог підвалу зсередини

 

Надписи на рисунках:

Рис. 1. Осушення (Drying)

Рис. 2. 15 см і більше

Рис. 3.  Висушування, ґрунт, перекриття підвалу, утеплена стіна

Рис. 4.  Те ж саме, що і на рис. 3

Рис. 5. Екструдований полістирен

Бетонна стіна

5 смекструдований полістирен, приклеєний до стіни та ізольований по стиках

Дерев’яна рама, прикріплена до підлоги, з напиленою ековатою

Гіпсокартонна плита

Переривач капілярного руху вологи

Один або два листи фанери

2,5–сантиметрова плита екструдованого полістирену з ущільненнями на стиках

Фундаментна плита

10–сантиметрова дренажна труба у гравійній засипці, захищеній геотекстилем

 

Leave a Reply

Your email address will not be published. Required fields are marked *

*


× eight = 40

You may use these HTML tags and attributes: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>